"Про заробітки за кордоном думала і в студентські роки, і після навчання" - ровесниця Незалежності
Україні потрібно рівнятися хоча б на рівень життя в Польщі. Адже ця країна в 90-х роках переживала велику кризу, успішно подолала її, розповіла Gazeta.ua 30-річна Анна Григір із Черкас. Працює бухгалтером.
"Народилася в Черкасах, тут і мешкаю. Мама працює бухгалтером, а тато комірником. Обоє роблять на приватних підприємствах. Я в школі була хорошисткою. По всіх предметах йшла добре. Тому було важко визначитися з майбутньою професією. Цікавила іноземна мова і психологія. Мама порадила "бухгалтерський облік та аудит". Я подумала - якщо в мене з математикою все добре, то потягну навчання. Пішла на підготовчі курси. В інститут поступати було не легко, але я справилася. Навчалася в Черкаському державному технологічному університеті. Нашому навчанню не вистачає практики. Мені здається, не лише в моїй професії. Викладають багато теорії, а практики немає. Хоч зараз багато інформації можна знайти і в інтернеті. А потім приходиш на роботу, зустрічаєш багато чого нового і навчаєшся по-новому. Я по бухгалтерії закінчувала ще багато курсів. В інституті у нас на трьох студентів був один комп'ютер. Працювати починала помічником бухгалтера. І знову вчилася на курсах. Для себе закінчила ще й перукарські. Це було мені більш до душі. Тому вважаю, що освіті потрібно більше практики. І, щоб не було хабарництва. Бо, коли я вчилася, з цим були великі проблеми", - каже вона.
Про заробітки за кордоном думала і в студентські роки, і після навчання.
"Багато моїх друзів і знайомих працювали закордоном. Є такі, що вже там живуть і почуваються як удома. Якщо говорити про економіку, то закордоном набагато легше. В Україні ніби працюєш, а зарплати не вистачає. Бо ціни постійно ростуть. Мої рідні ніколи не казали, що при Радянському Союзі жилося краще. Тоді так само були бідні та багаті. Знаю, що не було свободи слова. Людям придумали світ, в якому ніби гарно живеться. І не було іншого вибору, як підлаштовуватися під нього. Я люблю Україну. Цим завдячую батькам, дідусям і бабусям, директору моєї школи, вчителю української мови та літератури Юрію Лункіну. Ми повинні цінувати і дякувати, що живемо на нашій прекрасній землі. Хочу, щоб тут росли мої діти і були щасливі", - зазначила Анна.
Від Росії потрібно триматися якомога далі, на думку ровесниці Незалежності.
"Маю знайомого, який був в АТО. Розповідав, що там дуже страшно. А в Криму до окупації я так і не встигла побувати", - говорить Анна Григір.
За її словами, основні витрати сім'ї - оренда житла, комунальні. Багато грошей йде на харчування.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За доходами ми зараз на одному рівні з Румунією та Болгарією - економіст
"Це і є різниця між Україною та Європою. За кордоном немає такого, що більшу половину зарплати люди витрачають на продукти. З державних програм користувалася "Пакунком малюка", коли народила сина. Це правильно і великий плюс. Особливо для батьків, які не мають можливості купити найнеобхідніше. Не завадило б збільшити допомогу при пологах. Адже вона не змінювалася багато років. Субсидія теж добра справа. Але, щоб її отримати, треба зібрати купу документів і вистояти величезні черги. Щодо програми "Доступного житла для молоді", то хотілося, щоб вона дійсно діяла. Із моїх знайомих ніхто такого житла не отримав. Користуюся державними і приватними клініками. Маю сімейного лікаря. Але наша медична реформа не до кінця допрацьована. Про пенсію думати страшно. Дуже шкода наших пенсіонерів, зважаючи які гроші вони отримують. Мінімальна пенсія має бути хоча б 10 тисяч гривень. Бо тарифи чомусь прирівнюємо до європейських, а пенсії та зарплати ні", - додала Анна.
Найщасливішим вважає 2020 рік, коли народила сина.
"2019-й теж знаковий - було наше весілля. А 2018 року здійснилася моя мрія: ми з чоловіком підкорили Говерлу. Маю вишиванку, яку подарували друзі. Одягаю її на свята. Сподіваюся, що куплю ще не одну. Прапор є у батьків. Вони мешкають у приватному секторі. Вивішуємо на день Незалежності", - підсумувала вона.
Я народилася в незалежній Україні. Люблю її за багату історію, культуру. Коли розповідають, що при Радянському Союзі було краще, сприймаю це спокійно. Бо це своєрідна ностальгія за молодими роками життя старшого покоління, розповіла Gazeta.ua Ольга Лісовська. Вона народилась на Житомирщині. Зараз мешкає в Саудівській Аравії, місто Ріяд. Працює бортпровідницею в міжнародній компанії.
"Батько колишній військовий, пенсіонер. Мама домогосподарка, також на пенсії. Я закінчила школу-ліцей №1 в місті Малин хорошисткою. Мріяла отримати професію, знайти своє місце і призначення в житті. На вибір, де вчитися після школи вплинули батьки і вчителі. Спочатку це був Державний економіко-технологічний університет транспорту, спеціальність "телекомунікаційні технології та автоматика". Вступила доволі легко. Потім навчалася в університеті Марії Склодовської-Кюрі в Любліні, спеціальність "польська філологія". Опісля перекваліфікувалася на інспектора прикордонного контролю в навчальному центрі Державної прикордонної служби України. Робила інспектором паспортного контролю в аеропорту "Жуляни". В Саудівській Аравії закінчила 3-місячні авіаційні курси", - каже вона.
За словами Ольги, свою професію обирала методом "спроб та помилок".
"На даний момент подобається те, що почуваю себе у ній комфортно. Хочеться досягнути максимуму стати менеджером конкретного сегменту. Думаю, що це буде не складно, оскільки авіаційна галузь в Україні стрімко розвивається і має багато перспектив. Про роботу закордоном думала неодноразово. Саме тому і працюю Саудівській Аравії. Маю друзів, які так само працюють за кордоном. Напевно, найбільший мінус дім, родина, друзі, близькі люди далеко від тебе", - зазначила Ольга.
Українцям бракує підтримки від держави, без бюрократичних процедур та шалених податків.
"Користуюся в Саудівській Аравії страховою медициною. Задоволена якістю. Однозначно хочу, щоб в Україні так було. Про пенсію поки не думаю. А потрібно б було. Вважаю, що мінімальна зарплата в Україні має бути не менше тисячі доларів", - говорить ровесниця Незалежності.
Улюблена національна страва - борщ з пампушками.
"Відпочивала в Україні дуже давно. Нашим курортам тоді не вистачало комфорту, сучасності та орієнтованості на клієнта. Але це все індивідуально та залежить від місця відпочинку. Два роки прожила в Європі. Найближчим часом мрію поїхати на Мальдіви та в Японію. Але таку можливість ускладнює коронавірус", - підсумувала Ольга Лісовська.
Постанову й Акт проголошення незалежності України ухвалили на позачерговій сесії Верховної Ради 24 серпня 1991 року. Україна стала незалежною державою з неподільною та недоторканною територією, на якій чинними є тільки Конституція, закони й постанови уряду.